Цінні папери

(securities) документи встановленої форми з відповідними реквізитами, які посвідчують грошові чи інші майнові права. Цінні папери посвідчують взаємовідносини особи, яка їх розмістила (випустила), і власника, а також передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення і можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Іншими словами, цінні папери - це документи, що посвідчують право власності на акціонерний капітал чи інше майно або боргові зобов’язання.

Усі цінні папери можна поділити на види і типи. У межах певного виду цінного папера простежуються його різновиди. Найпоширенішим видом цінних паперів є акції, але крім акцій існують також облігації, векселі, банківські сертифікати, ф’ючерси, опціони, коносаменти, чеки, варранти, купони, ордери тощо.

За характером відносин, які фіксуються цінними паперами, можна виділити боргові та пайові типи цінних паперів. Боргові цінні папери передбачають повернення суми боргу до певної дати. У свою чергу пайові цінні папери свідчать про внесення їхніми власниками певної частки в капітал емітента.

Виділяють також цінні папери, які потребують державної реєстрації (ті самі акції), і ті, що такої реєстрації не потребують.

Залежно від статусу емітента розрізняють такі типи паперів: державні (казначейські), корпоративні, муніципальні та папери фізичних осіб. Серед державних і муніципальних цінних паперів домінують облігації, але можуть траплятися й такі види, як векселі, сертифікати, чеки. Серед корпоративних паперів найчастіше трапляються акції, але нерідко випускаються векселі, облігації. Папери фізичних осіб представлені головним чином векселями, чеками.

У літературі виділяють також інвестиційні цінні папери. Ними є будь-які цінні папери (за винятком паперів, випущених дочірніми підприємствами), у яких 50 і більше відсотків голосуючих акцій належить емітенту.

З погляду надійності цінних паперів виділяють оборонні папери. Це високонадійні, практично безризикові папери, які приносять тверді, стабільні прибутки. Випускаються такі цінні папери державою під державні гарантії. Серед них державні короткострокові облігації, казначейські зобов’язання, облігації ощадної позики та інші папери.

До найнадійніших можна віднести муніципальні цінні папери, прирівняні до державних. Сюди входять також гарантовані цінні папери - папери приватних емітентів, але під державні гарантії, і папери, випущені під заставу активів (як правило, земля і споруди) - заставні цінні папери.

Досить надійними вважаються й деякі беззаставні папери. Передусім це папери емітентів, які набули високого авторитету («блакитні фішки»). В умовах стабільної економіки курс цих цінних паперів стабільний або змінюється в межах, які легко прогнозувати.

З погляду форми отримання прибутку цінні папери поділяються на: процентні (купонні), безпроцентні, дивідендні, дисконтні (прибуток є різницею між сумою погашення та ціною, за яку цінний папір було придбано; ця різниця й називається дисконтом). Виділяють також курсові папери, коли прибуток отримують за рахунок приросту курсової вартості. Цінні папери можуть приносити фіксований прибуток (облігації, префакції) або змінний прибуток (проста акція).

Залежно від характеру обігу виділяють «ринкові» та «неринкові» цінні папери. Перші вільно продаються і перепродаються як на біржовому, так і на позабіржових ринках. При цьому характер продажів не обов’язково має бути масовим. «Неринкові» цінні папери мають лише первинний ринок і не мають вторинного. Вони не перепродаються, а отже, і не котируються за ринковими цінами.

Залежно від строку обігу виділяють строкові папери (облігації, векселі), строк дії яких визначається умовою випуску або чинним законодавством, і папери без установленого строку дії (акції, сертифікати акцій). У свою чергу строкові фінансові інструменти можуть бути коротко-, середньо- і довгостроковими.

Емітент також може випускати конвертовані (оборотні) цінні папери, які за певних умов можна обміняти на інші види чи різновиди фінансових інструментів. Наприклад, акції можна обміняти на облігації, і навпаки.

Цінні папери можуть самостійно обертатися на ринку й бути об’єктом купівлі-продажу та інших угод, вони служать джерелом отримання регулярного або разового доходу. Таким чином, цінні папери є різновидом грошового капіталу.

У минулому цінні папери існували винятково у фізично відчутній, паперовій формі й друкувалися друкарськими способами на спеціальних паперових бланках. Цінні папери, як правило, виготовляються з досить високим ступенем захищеності від можливих підробок. Останнім часом у зв’язку зі значним збільшенням обороту цінних паперів багато з них стали оформлятися у вигляді записів у книгах обліку, а також на різних носіях інформації, тобто перейшли у фізично невідчутну (безпаперову) форму.

Якщо цінні папери не існують у фізично відчутній формі або якщо їхні паперові бланки поміщаються в спеціальні сховища, власникові цінного папера видається документ, що посвідчує його право власності на ту чи іншу фондову цінність. Цей документ називається сертифікатом цінного папера.

Цінні папери фактично є юридичними документами, які свідчать про право їхнього власника на дохід або частину майна фірми. Купуючи цінний папір, інвестор може розраховувати щонайменше на два види доходів: інвестиційний (дивіденд) і курсовий (зміна вартості цінного папера).

Згідно із законодавством, що діє на території України, цінні папери залежно від порядку їх розміщення можна поділити на емісійні та неемісійні. Емісійними цінними паперами називають папери, які надають однакові права їхнім власникам у межах одного випуску щодо особи, яка випустила ці цінні папери (емітента).

До емісійних цінних паперів належать:

акції;
облігації підприємств;
облігації місцевих позик;
державні облігації України;
іпотечні сертифікати;
іпотечні облігації;
сертифікати фондів операцій з нерухомістю;
інвестиційні сертифікати;
казначейські зобов’язання України.

За формою випуску цінні папери бувають іменними, на пред’явника й ордерними.

Іменний цінний папір містить позначення власника в тексті документа, також ім’я власника записується у відповідній книзі реєстрації цінних паперів (реєстрі власників іменних цінних паперів). Іменні цінні папери можуть випускатися як у документарній, так і в бездокументарній формі.

Цінні папери на пред’явника - це папери, які не ідентифікують власника. А для передачі прав за такими цінними паперами або виконання емітентом своїх зобов’язань достатньо простого пред’явлення такого папера. Цінні папери на пред’явника можуть існувати тільки на паперових носіях і випускатися в документарній формі.

Що ж до ордерних цінних паперів, то їхні власники можуть призначати своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу, яка й реалізує права, надані цим цінним папером. Такий наказ робиться на самому цінному папері за допомогою індосаменту. Ордерні цінні папери можуть бути як іменними, так і на пред’явника. Найпоширенішим ордерним папером є вексель.

У цивільному обороті можуть перебувати такі цінні папери:

Пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їхнього власника в статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, і частини майна в разі ліквідації емітента. До пайових цінних паперів віднесено: а) акції; б) інвестиційні сертифікати.
Боргові цінні папери - цінні папери, які посвідчують відносини позики й передбачають зобов’язання емітента погасити в певний строк позику відповідно до зобов’язання. До боргових цінних паперів віднесено: а) облігації підприємств; б) державні облігації України; в) облігації місцевих позик; г) казначейські зобов’язання України; д) ощадні (депозитні) сертифікати; е) векселі.
Іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечений іпотечним покриттям (іпотечним пулом) і які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів віднесено: а) іпотечні облігації; б) іпотечні сертифікати; в) заставні; г) сертифікати фонду операцій з нерухомістю.
Приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне отримання в процесі приватизації частини майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.
Похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску й обігу яких пов’язаний із правом на придбання або продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.
Товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, зазначеним у цих документах.