Ціни збожеволіли

Матеріал 2008 року.

Зростання цін дедалі більше жахає українців - мало не кожен похід до магазину обходиться дорожче. Сумні спостереження покупців підтверджує й Держкомстат, за даними якого лютнева інфляція встановила черговий рекорд за останні вісім років, склавши 2,7%. З початку року, за офіційними підрахунками, ціни зросли на 5,67%, а за останні дванадцять місяців - на 21,9%. Країна, нарешті, сповна відчула наслідки щедрості влади, яка заради власного іміджу кілька років поспіль несамовито нарощувала соціальні витрати бюджету. Свій внесок у те, що відбувається, зробили й банкіри, які привчили населення жити в кредит. Збожеволівши від небаченої можливості скупити все й одразу, українці вдалися до масового шопінгу. У результаті спрацював головний економічний постулат: коли попит перевищує пропозицію, ціни йдуть угору.

Грошей стало менше

Останні пів року ціни зростають щонайменше на 2% на місяць. У січні-лютому вони й зовсім зірвалися з ланцюга, додавши 2,9 і 2,7% відповідно. Очевидною причиною того, що відбувається, можна назвати непомірно роздуті соціальні витрати, закладені в бюджеті цього року. За даними Міністерства фінансів, з 2008 р. утричі збільшено стипендії студентам, офіційний прожитковий мінімум підвищено на 27,3%, мінімальна зарплата зросла на 32%. У Мінекономіки підрахували, що в січні зростання реальної заробітної плати становило 14,1% (за весь минулий рік - 12,5%), тоді як продуктивність праці збільшилася лише на 6,9%. Іншими словами, українці стали отримувати невиправдано високу зарплату.

За інформацією Пенсійного фонду, в перші два місяці лише як пенсії було виплачено на 4,1 млрд грн. більше, ніж за листопад-грудень 2007 р. У результаті їх поетапного підвищення казна цього року витратить на цю категорію громадян на 39 млрд грн. більше, ніж у попередньому. Свій внесок зробила й розпочата Юлією Тимошенко кампанія з виплати знецінених вкладів Ощадбанку СРСР. За даними Ощадбанку, до початку березня на отримання компенсації зареєструвалися 5,147 млн осіб. 2,665 млн уже видали по тисячі гривень.

«Одними з факторів інфляції від початку року залишаються підвищення соціальних виплат, а також кампанія з надання компенсацій вкладникам Ощадбанку СРСР. Одержувачами обох видів бюджетних виплат є найменш забезпечені громадяни, більша частина витрат яких - витрати на споживчі товари. Одразу після отримання цих грошей вони, як правило, збільшують споживання. Проте цей фактор не можна назвати головною причиною інфляції», - каже експерт Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Віталій Кравчук. Тим не менш, за даними офіційної статистики, у січні рівень споживчих витрат становив 92% від валового доходу домогосподарств.

«Зростання доходів громадян відбувалося за умов зменшення схильності до накопичення, що сформувало перевищення попиту над пропозицією», - констатував міністр економіки Богдан Данилишин.

Додаткове споживання розкручують банкіри. «За обсягами позик, наданих населенню, у 2007 р. було встановлено справжній рекорд (за даними Нацбанку, кредитування фізосіб збільшилося на 97,8%), який не міг не позначитися на інфляції. Завдяки споживчим кредитам і, головним чином, позикам, які видаються прямо в магазинах, значно підвищилася споживча спроможність населення. Щоб приборкати зростання цін, НБУ доведеться обмежити споживче кредитування, що стрімко зростає», - вважає президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко.

Регулятор уже завдав по кредитуванню двох серйозних ударів. Наприкінці минулого року було запроваджено новий вид резервування за позиками, залученими фінансистами на зарубіжних ринках, - 4% позиченої суми. Крім того, з середини лютого почали діяти нові вимоги до розрахунку нормативу адекватності капіталу. Вони зводяться до того, що банкам, які не мають джерел для довгострокового кредитування, доведеться або зменшити обсяги «довгих» позик, або почати активно трусити акціонерів, і без того роздратованих (зовсім небагато фінустанов за підсумками 2007 р. виплачували дивіденди), і знову вимагати від них нарощувати вкладення в капітал.

Заходи Нацбанку принесли свій ефект - з початку року споживче кредитування подорожчало в середньому на 1-3% залежно від валюти. Проте населення залишилося байдужим до цього подорожчання - за даними НБУ, обсяги позик, виданих фізособам у лютому, збільшилися на 8,6% (за аналогічний період 2007 р. - на 4,5%). Величина чистих запозичень громадян у січні-лютому, за інформацією Мінекономіки, становила 4,2 млрд грн. Зменшення темпів кредитування фінансисти прогнозують лише у квітні-травні.

І все ж зусилля відомства Володимира Стельмаха зі зв’язування грошової маси дали результат. За даними за січень, порівняно з груднем вона зменшилася в країні на 1,2% (4,8 млрд грн.). Передбачається, що аналогічні цифри НБУ зможе продемонструвати і за лютий, оскільки нацбанківці практично не викидали на ринок нових коштів через валютний ринок, як це відбувалося в 2007 р., - не скуповували на міжбанку СВК. На початку цього року на долари спостерігався підвищений попит, тому регулятору доводилося продавати американську валюту зі своїх резервів.

За результатами роботи центробанку за січень-лютий, золотовалютні резерви НБУ залишилися на тому самому рівні, що й на 1 січня 2008 р., - $32,46 млрд. Практично недоторканим був і друге джерело нарощування грошової маси - рефінансування банків, яке за перші два місяці року збільшилося лише на 5,3 млрд грн. При цьому НБУ розгорнув широкомасштабну програму зі зв’язування грошей в Україні, і в січні-лютому завдяки цьому було мобілізовано 16,5 млрд грн. «Ефект від заходів, що їх проводить Національний банк, виявлятиметься поступово. У розвинених економіках такі заходи можуть дати результат приблизно через рік після початку їх упровадження. Для нашої країни цей період може становити близько шести місяців.

Якщо врахувати, що Нацбанк почав активні заходи з листопада 2007 р., ми можемо очікувати помітних результатів наприкінці весни», - вважає п. Кравчук. «Ознаки зниження інфляційного тиску в лютому є. Але потрібно враховувати розрив у часі між монетарними та фіскальними антиінфляційними діями та їх впливом на макроекономічні процеси. Інфляційний потяг розганяли з 2003 р. Неможливо його різко загальмувати після п’яти років руху на високих швидкостях», - визнає керівник групи радників голови Національного банку Валерій Литвицький.

Їжа в дефіциті

Головними двигунами інфляції стали продукти харчування (у споживчому кошику, виходячи з якого розраховується цей показник, вони становлять 52%). Найзначніший приріст традиційно продемонструвала олія - 9%. Ненабагато відстали овочі та фрукти - 8,1 і 7,4%. Сало і смалець подорожчали на 6,4%, м’ясо й картопля - на 3,7%, а хліб - на 3%. Як стверджує п. Данилишин, зростання цін спровокувало скорочення внутрішнього виробництва сільськогосподарської продукції. Валовий збір зернових у 2007 р. зменшився на 15,5%, соняшнику - на 21,6%, цукрових буряків - на 23,9%, картоплі - на 2%, овочів - на 15%, пропозиція молока скоротилася на 8%. Минулого року вартість реалізації сільгосппродукції збільшилася на 38%. Аналогічна тенденція спостерігається і зараз. Головне економічне відомство списує подорожчання на висхідні цінові тренди на світових ринках. Втім, експерти помітили в тому, що відбувається, цікаві національні особливості.

«Справді, зростання вартості продуктів залишається основним фактором інфляції. Але увагу привертає той факт, що відбувається воно нерівномірно. І в січні, і в лютому стрибок інфляції забезпечили дві-три товарні позиції. Так, у січні основний внесок у підвищення індексу споживчих цін зробили овочі, що подорожчали одразу на 17,7%. У лютому ми спостерігали різке збільшення вартості соняшникової олії та, знову ж таки, фруктів і овочів. Пояснити такі різкі стрибки досить складно», - каже експерт Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Віталій Кравчук.

Значне подорожчання фруктів в Асоціації українських фермерів і приватних землевласників пояснюють високою часткою імпортної продукції на вітчизняному ринку. «У країні немає достатніх потужностей для зберігання врожаю, тому він іде на переробку, а свіжі фрукти ввозяться. За таких умов перебої з імпортними поставками, як це було наприкінці січня - у лютому, можуть суттєво вплинути на ціну», - вважають в асоціації. Обізнані люди пояснюють такі перебої невпинною кампанією уряду з наведення порядку на митниці. Низку тіньових схем поставок справді вдалося перекрити.

Тому деякі імпортери вирішили тимчасово скоротити ввезення товару, щоб перечекати смутний час. А в тих, що залишилися, різко зросли витрати. Не бажаючи скорочувати свої доходи, постачальники масово підвищили ціни. Швидко зорієнтувалися в тому, що відбувається, і внутрішні виробники продуктів харчування. На хвилі інфляційних настроїв вони, не соромлячись, стали накручувати їхню вартість. За словами першого заступника міністра економіки Анатолія Максюти, відсутність єдиного порядку формування цін у переробній галузі дає компаніям можливість включати в собівартість товарів будь-які, часто необґрунтовані витрати, що, своєю чергою, призводить до подорожчання.

Проєкт постанови «Про затвердження Порядку формування цін виробників продовольчих товарів, щодо яких діє державне регулювання» було оприлюднено ще наприкінці січня. Документом передбачається запровадити вичерпний перелік витрат, які виробник може включати у вартість своєї продукції. Але, вочевидь, самі виробники зуміли знайти шлях до сердець чиновників. Адже відтоді про документ ніхто не згадував.

Єдине, що реально могло виправдати підвищення цін, - це збільшення вартості нафти, що, своєю чергою, провокує подорожчання перевезення.

Основну надію на зниження цін експерти покладають на новий урожай. «Їхнє зростання традиційно зменшується в середині року, коли на ринку з’являються продукти нового врожаю. Прогнози на цей рік хороші, тому можна очікувати зниження темпів інфляції до 1,5%», - каже директор економічних програм Центру економічних і соціальних досліджень імені Разумкова Василь Юрчишин. У Кабінеті Міністрів узагалі прогнозують дефляцію в липні-вересні. У запасі в уряду залишилися адміністративні заходи стримування цін, які досі не застосовувалися. Свій внесок зробить і Нацбанк, який продовжує впровадження заходів зі зв’язування грошової маси. Втім, уже очевидно, що бажання Кабміну втримати річну інфляцію в межах 10% залишиться нездійсненною мрією.