Дефолт в Україні може зруйнувати зону євро

Матеріал 2009 року.

Багато європейців, навіть тих, хто має спеціальну освіту, наївно вважають, що фінансова криза в Україні та інших пострадянських державах жодним чином не торкнеться країн, які далекі від нас як географічно, так і з погляду економічних відносин.

Криза у Східній Європі

Не хотілося б, але змушений розчарувати! Україна, раніше відома на Заході як республіка-годувальниця всього СРСР, зі своєю агонізуючою економікою не піддається жодним прогнозам іноземних фінансових аналітиків. Відставка міністра фінансів на тлі гніву МВФ, який не бажає давати черговий транш кредиту, і політика Верховної Ради, що більше нагадує гру в російську рулетку, як у прямому, так і в переносному сенсі, не дає прагматичному Заходу можливості ухвалити кардинальне рішення й «відстебнути» нам грошей на підтримку економіки.

Закордонні аналітики не уявляють, як може підтримуватися задекларований українською статистикою життєвий рівень громадян за скорочення промислового виробництва на сорок із лишком відсотків порівняно з аналогічним періодом минулого року, прогресуючого рахіту економіки та перманентного падіння гривні. Розмови про це в ділових колах переходять зі сфери економічної в сферу емоційну, де більше говорять про загадкову слов’янську душу.

Гривня, що впала, завдала удару нижче пояса компаніям, які мають борги, номіновані в твердій валюті. Усе це схоже на проблеми Таїланду на початку азійської фінансової кризи 1997 року. Проблеми України нагадують тайські того періоду, коли тайський бат, що опинився у фінансовій облозі, спричинив фінансову пожежу, яка охопила решту Азії. Тайська валюта тоді змітала одну суверенну валюту за іншою, наче кісточки доміно. А ось з огляду на політичні ризики, що мають місце в Києві, проблеми з європейськими валютами можуть обчислюватися вже іншими порядками.

Фінансисти бояться зізнатися самим собі, а тим паче нам, що в Україні сьогодні повільно вирощується вірусна культура фінансової кризи, від якої поки що немає сироватки в Європі та світі. І якщо вірус не зупинити, він завдасть удару по європейському регіону. А пізніше цієї долі не мине весь світ.

Ясно як день: якщо Україна допустить дефолт або дозволить подібне своїм олігархічним кланам - це, без сумніву, спричинить валютну кризу, подібну до азійської, але на значній частині Східної Європи.

Цілком очевидно, що валюти країн Балтії та Балкан уже «розпечені до білого». А Україна за сформованих умов практично не відрізняється від Таїланду з Індонезією 1997-го і потребує підтримки Міжнародного валютного фонду.

Прикордонна Польща використовує свій злотий як спекулятивну валюту. Нового нічого не вигадано. Так використовувався тайський бат у далекому 1997-му, тобто як спекулятивний інструмент для хедж-фондів, які грають проти решти Азії. Не потрібно бути великим пророком: це переддень фінансового хаосу і початок катастрофи європейської банківської системи.

«Убиті» кризою валюти країн колишнього соцтабору обтяжують тягар зовнішнього боргу Східної Європи. Навіть без урахування сьогоднішніх проблем він сягає 1,74 трильйона доларів США. За логікою речей ситуацію могло б урятувати рефінансування (боюся навіть згадувати слово «погашення») боргу на суму 400 мільярдів. Але хто на це піде за сформованих умов?

Спрогнозувати нескладно: 2009-2011 роки за наявної фінансової динаміки втягнуть увесь Європейський союз, а за ним і весь світ у безодню глобального фінансового краху. Народи Балтії вже відчули всі принади фінансового хаосу. «Побешкетувала» трохи взимку й Болгарія, використавши проблеми з недопоставками газу з України, скориставшись приводом вийти на вулиці й поговорити з владою.

Не потрібно забувати, в яких банках «зависли» кредити Східної Європи. Потрібно пам’ятати, що кредити оформлялися в євро, доларах США та швейцарських франках. Банкам цих країн варто поспівчувати. Адже самим лише австрійським банкам Східна Європа заборгувала суму, співмірну з 70 відсотками її ВВП! І хоча йдеться виключно про західні банки, проте питання спливає цілком уже слов’янське: «Що робити?» Відповідь примітивно проста.

Зле буде всім

Банки Європи, навіть на шкоду власному фінансовому добробуту, мають не допустити поширення фінансових проблем на решту світу. Інакше банківську систему планети чекає системна криза. І тоді велика депресія 30-х здасться дитячою пустункою.

У ЗМІ «проскакувала» точка зору західних економістів, що обвал економіки країн пострадянського простору може призвести до руйнування зони євро. На цьому тлі вкрай хибною виглядає позиція старої Європи, за якої європейські країни-«важковаговики» просто кинуть «юні демократії», щоб не знімати останню сорочку з власних платників податків. Ця позиція не просто в корені неправильна. Вона вкрай небезпечна.

І не потрібно прогресуючу кризу списувати лише на проблеми з американською іпотекою та недосконалість економік країн із «молодим капіталізмом». Не потрібно забувати, що проблеми Східної Європи почалися з легкодоступних західних кредитів. З 2004 до 2008 року Східна Європа надувала бульбашку, яку підживлювали доступні гроші західних банків. У результаті на кінець минулого року 13 пострадянських країн накопичили високий зовнішній борг в іноземних валютах. Цей борг вимагає, зрештою, безумовного погашення.

І над розв’язанням цієї проблеми Схід і Захід мають працювати спільно. Не можна не погодитися - питання дуже болюче. Платникам податків єврозони сума малою не здасться. Лише, наприклад, на Німеччину припаде близько 25% сукупного безнадійного боргу, якщо буде ухвалено рішення про солідарну виплату такого.

Висновок напрошується лише один: на тонучому судні не потрібно сідати в окрему шлюпку, якщо до берега дуже далеко. Потрібно намагатися врятувати тонуче судно.

Автор: Геннадій Ніколаєв. Джерело: «Главное».