Криза впливає на кожного. Як врятуватися?

Матеріал 2008 року.
Кризу вже сповна відчули на собі українці. Як показало опитування компанії Research & Branding Group, проведене наприкінці листопада, майже половина співвітчизників через кризу вже почала економити, а понад 80% українців відчули вплив економічної кризи на собі.
Українці затягують паски
62,2% респондентів зізналися, що криза зачепила їх ґрунтовно, 24,7% - відчули на собі її часткову дію, а 10,1% опитаних поки що не помітили жодної кризи, розповідає соціолог компанії Research & Branding Group Євген Копатько.
Крім того, під час дослідження з’ясувалося, що 60% респондентів упевнені: нині Україна лише входить у кризу. Про те, що країна перебуває на піку нестабільності, каже чверть респондентів, а 2,3% інакше як войовничими оптимістами й не назвеш: вони переконані, що криза вже позаду. При цьому кожен 40-й українець вважає, що жодної кризи насправді немає.
Відповідаючи на запитання «Чи стали ви економити за нинішніх умов?», майже половина відповіли «так», трохи більше чверті зізналися, що вже на чомусь економлять, а на чомусь - ні. Не стримує свої витрати лише п’ята частина опитаних.
Кількість українців, змушених економити, росте не по днях, а по годинах. Нагадаємо, що згідно з результатами дослідження Київського інституту проблем управління імені Горшеніна, ще на початку листопада мали намір економити менше чверті українців. Причому на продуктах харчування - понад 60% співгромадян, на одязі - близько 40%, на медикаментах - близько 15%. Сукупна частка тих, хто у фінансовому плані ледве зводить кінці з кінцями, збільшилася з майже 18% у жовтні до 25% у листопаді.
Сумна динаміка
Аналізуючи дані опитування, експерти інституту Горшеніна дійшли висновку, що матеріальна впевненість середньостатистичного українця похитнулася. На початку листопада 36,5% респондентів боялися втратити роботу - переважно через те, що у понад третини з них друзів або родичів уже було звільнено внаслідок кризи.
Ще сумніший висновок можна зробити на підставі пізніших досліджень R & B. Опитування показують, що перспективні очікування українців набагато гірші за довколишню дійсність. Згідно з дослідженнями, можливого звільнення очікують близько 47% респондентів, скорочення робочого дня - 41%, неоплачуваної відпустки - 44%, скорочення зарплати - 45%. Водночас майже 7% респондентів зізналися, що вже потрапили під звільнення, 13% - повідомили про скорочення робочого дня, а 11% - були змушені піти в неоплачувані відпустки. Про скорочення заробітної плати заявили 17% респондентів.
Висновок експертів однозначний: в Україні спостерігається рекордний рівень соціального песимізму, який виявляється в украй негативній оцінці мешканцями всіх регіонів політичної ситуації в країні, економічного становища, а також у різкому зниженні задоволеності громадян життям, яке вони ведуть.
Негативна динаміка простежується й в оцінці респондентами їхнього особистого життя. Лише 29% опитаних ним задоволені, тоді як 67% не настільки оптимістичні щодо цього. Але набагато більше за особисте життя співгромадян хвилюють матеріальні проблеми: незалежно від соціального становища і місця проживання українці найбільше бояться зростання цін та інфляції (73%), безробіття (52%), зупинки виробництва (38%).
Ще показовіша динаміка результатів опитувань, які проводить Центр Разумкова протягом кількох років. Якщо в лютому 2005-го в тому, що події в Україні розвиваються в правильному напрямі, були впевнені понад половини опитаних (50,7%), то за рік їх кількість зменшилася втричі (17,7%), а до жовтня нинішнього року й зовсім скоротилася до 5,3%. Що стосується тих, хто переконаний, що все в Україні йде «не туди», то їх кількість зросла з 23,8% у лютому 2005-го до 81,8% у жовтні 2008-го.
Рятуйся, хто може!
Більшості співвітчизників, яких у нас прийнято називати «пересічними» і «середньостатистичними», доводиться рятуватися від кризи власними силами. І далеко не всі бачать панацею від економічних бід у пошуку нових заробітків чи в економії коштів.
Як показав експеримент, багато громадян готові викласти останні гроші за тренінг на кшталт «Як стати мільйонером» або «Як спокусити багатого чоловіка». Ні криза, ні численні статті про всілякі «лохотрони» не здатні змінити нашу свідомість: ми продовжуємо сподіватися на диво і з завидною наполегливістю вкотре готові наступити на ті самі граблі.